Своєрідне село Грановниця знаходиться в Горнадській котловині, південно- західної частини народного парку Словенський рай. Згідно з адміністративним розміщенням в Словацькій республіці, належить до Попрадського району Пряшівської області. Село Грановниця складається з трьох частин: Грановниця, Грановницьке Плесо і Дубина. До 31 грудня 2018 року в селі нараховувалось 3145 жителі.
Назва села, напевно, походить від місцерозташування населенного пункту і означає розміщення між Гемером та Спішом. З історії збереглись такі назви сіл . Granich (1294-1320), Greniz, Grenic (1321-1328), Grenicz (1423), Hranowycza (1598), Hranowcze (1773) а від 1786 року зустрічається теперішня назва Грановниця. Латинською мовою звучить, як віла Граніх, німецькою – Гренцз, угорською – Греніц.
Теперішній герб села походить із 1502 року. Він виглядає як червоний щит, на якому зображена золотоволоса свята Барбара. Вона одягнена в срібне плаття із золотою накидкою. У неї в правій витягнутій руці – срібна тройвіконна башня, впереді в лівій руці – золота книжка а по боках – золоті зірки.
Вперше село письмово згадується у 1924 році, але можливо і скоріше. У середньовіччі Грановниця була гірничим містечком, в якому були пивзавод, тартак та млин. Гірництвом продовжували цікавитись і у 16 ст. Грановниця у цей час, в порівнянні з навколишніми селами, була найбільш господарською. Там також знаходились поклади міді – Купфергаус, які мали особливі переваги.
Початковим і найбільш розширеним заняттям жителів було сільське господарство разом із пчільництвом та риболовлею. У 1824 році в селі була створена майстерня мирописної синьої копії. Діяла ця майстерня до 1975 року. У даний час там знаходится музей мирописної синьої копії. У 1858 році в Гамері була побудована пилорама , яка у 1875 році перейшла під Дубину. Під час Другої Світової війни була зруйнована і не відбудована.
Більшість теперішнього населення римокатолицького віровизнання. Колишній піздньоманський храм був готично перебудований у 14 ст. а у 17 – 19 століттях був перероблений у стилі бароко та класицизму. Меншість населення євангеліївської церкви, храм якої походить з 1838 року і прикрашає його піздньобароковий олтар.
В селі діють різні організації: Добровільна народна дружина, Словацький союз тваринників, Червоний хрест, Союз борців антифашизму, хор у храмі, самодіяльний ансамбль Лучка та багато інших. Із спортивних захоплень, жителі найбільш люблять футбол (ФК Грановниця) та шахмати.
Для туристів село найбільш привабливе своїм розташуванням, тому що знаходиться близько Високих Татрів та Словенського раю.
